Зязиків М.М. На рубежі століть (б/у).

  2011г. 280с. Переплетення: твердий, збільшений формат. Букіністське видання.

 У слово «Об авторі» професора Я.З. Ахмадов і А.А. Баранець пишуть: Настояючу книгу нам довелося читати в рукописи, і в такий спосіб вдалося заглянути в творчу та научну майстерню відомого політика, талановитого вченого, доктора філософських наук Мурата Магометровича Зязикова. Нова робота автора, безсумнівно, є поглибленим продовженням відповіді на питання: чим є культура самобутнього індійського народу (в її традиціях і новаціях) у світовому океані різних культур усього людства? Пошуки такої відповіді автор почав давно в відомих у Росії та за її межами роботах «Традиційна культура інгушів: історія і сучасність», «Етно-концепти інгушської культури» та низці інших

У своїх дослідженнях М.М. Зязиків вперше розглядає культуру індійського народу як унікальний феномен, з властивим йому мікро- та макрокосомосом.
Сьогодні до своїх оригінальних наукових праці учений додає нову роботу, у якій виявляються категорії національного характеру, особливості громадського пристрою, а також досліджується специфіка духівників традиційних інститутів гірського народа.
Виклад теми має точний енциклопедичний характер. Інгуський народ виступає тут характерним культурним суб'єктивном, з одного боку, кавказького цивілізаційного простору, а з іншого — російського культурного поля, що завищується; найважливіші традиції та практики інгушів співвідносяться з традиціями їх сусідів і новими цінностями європейського типу російської цивілізації. М.М. Зязиків глибоко досліджує і культуроутворює фактор релігії в межах загального концепту інгуської культури. Історія і сучасна культура інгушів розглядається також крізь призму і в контексті історії та культури інших народів Кавказа.
Геополітичну єдність Кавказа — альтернатив тривалого спільного розвитку всіх населяльних його народів, такий висновок автора. А історичні зв'язки регіону з Россією традиційно вимірюються характером не тільки політичні та економічні домінант, а й складанням споріднених, дружніх і ділових контактів. І було б в інтересах усіх підтримати цю історико-культурну реальність на критичному рівні. У цьому полягає й якась місія сучасних російських діячів-зчитує дослідник цієї теми.
Безсумнівно, весьма важлива для всіх активних позицій загалом і для кожного окремого російського державного діяча, зокрема й автора цієї книги-часника Президента Російської Федерації, раніше Президента Республіки Інгушетіє, приймати проблеми держави у поєднанні з культурною спадщиною народів, мати бачення культурного аспекту складної системи державного керування.
Кавалер вищих державних і громадських нагород Росії, генерал-лейтенант М.М. Зязиків гідно представляє свій давній інгузький рід, знаменитий захисниками вітчизни, повних Георгіївськими кавалерами, що прославилися в війні з зовнішніми ворогами країни, а також відомими вченими, просвітниками та миротворцями. Він знає культури свого народу не з чуток, не теоретично, а зсередини, із самого серця. Знає те, що передається з поїкання в покоління, з вуст у уста, по золотому ланцюзі родіщства, що називається в науковому світі культурним кодом інгушського комунікативного простору. Його мудрі предки, отримавши кодекс інгушського менталіту від своїх батьків і дідів, передавали досліднику споконвічно характерні для інгушів системи поведінки та цінності; системи моделювання світу, бачення великомасштабних проблем із позицій народу. Іншими словами, вчений-політик, що виріс на інгушській культурі та культурі багатонаціонального народу Росії, розуміє небезпеку закидання культурних системоутворювальних координат суспільства в будь-якій політичній діяльності. Його робота по-своєму показує цілющий дух фольклору, говорить науковою мовою, що справжня народна культура абсолютно відкрита та толерантна, ґрунтується на культурі загальнолюдських гуманістичних ідеалів. У ній широко представлений цікавий ілюстрований матеріал.
Як істинний громадянин багатонаціональної Росії, автор книги на конкретних прикладах показує угодам, як важливо щодня та щодня доглядати всім разом за «садом російської культури», берегти в цьому саду давні та молоді дерева, щоби коріння культури не дали вітрам історії погнати 66 народів Росії як перекаті-полі.
Автор-філософ, вчений,політик і державний діяч, написав в чергу інших нову книгу, у якій узагальнив накопичені знання й обп'ять свого народу, рідну землю-невіддільну частину великої Росії. Бувшисно обраним Президентом Республіки Інгушетія, за час своєї відповідальної діяльності він дуже багато зробив для республіки, її людей і для всієї Росії загалом. У роки керування республікою Муратом Магометовчем Зязиковим (2002-2008) Інгушетія, безумовно добилася реального прориву у своєму громадському-23, соціально-економному та культурному розвитку.
Думаємо, що видання цієї роботи — не остаточна відповідь на поставлені питання: нехай ця книга поїть нові бесіди та надихне автора не тільки на черговий ступінь наукового пізнання, а й дасть імпульс для практичного вирішення завдань федеральної, регіональної, національної культурної політики на новому етапі розвитку нашої великої батьківщини Р-і.