Милюків П. Спогади (б/у).

 1991 р., 3528 с. Переплетення: твердий, формат: звичайний.

Предмова доктора історичних наук Н. Г. Думова.

Павло Ніколаєвич Милюків (1859, М-ва — 1943, Ексле-Бен, Франція) — один із винних громадських діячів перед революційної Росії та ідеологічних лідерів еміграції. Він був не тільки лідером кадитської партії, міністром іноземних справ Пораненого уряду, одним із натхненників білого руху, а й вченим-історичником, публіцистом, редактором низки газет. Міністр іноземних справ Тимчасового уряду 1917 року. У жовтні 1905 року Милюков став одним із засновників Конституційно-демократічної партії (Партії народної свободи).

У його спогадах знайшли відображення події російської історії, діяльність різних політичні партій і мешканців на початку XX ст., дані портрети сучасників — П.Столипіна, В.Коковцева, С. Вітте, П. Струве та інших. Мемуари охоплюють події з дитинства та юності політика до його участі в роботі Тимчасового уряду 1917 року.

Мемуари Мілюкова, написані в еміграції, подібно до будь-якого джерела особистого походження, досить суб'єктивні. Водночас вони дають змогу простежити основні етапи життєвого шляху їхнього автора, а також зрозуміти логіку та погляди одного з найвпливовіших світових діячів Росії початку XX століття.

Короткий вміст розділів: Від дитинства до юності (1859-1873). Останні роки гімназії. Поїздки (1873-1877). Студенські роки (1877-1882). Від студента до вчителя та до вченого (1882-1894). Роки скитань (1895-1905). Революція й кадети (1905-1907). Держава діяльність (1907-1917). Четверта дума. Тимчасовий уряд (2 березня 1917 р. - 25 жовтня 1917 р.).

З іменним покажчиком. Із застосунками.

Докладніше: http://bookitoria.com.ua/