Солів Вл. Сочини у 2 т. (б/у).

   1990 р., 894+824 с. Переплетення: твердий, формат: звичайний.

[З вступної статті А.Ф. Лосєва]: Вл. Соловозив — це найбільша фігура російської філософії, публіцики та поезії другої половини XIX ст. Він ще дуже мало вивчений у нашій науці, а його вивчення являє собою величезні труднощі з огляду на надзвичайну складність і багатогранність його творчої натури. Перше й основне, що впадає в око під час вивчення Вл. Соловию, — велике емоційне занепокоєння, що змушує його хворобливо відчувати хиткість і приреченість старого світу. Він передбачив настання світових подій катастрофічного характеру; і це передчуття було в нього настільки глибоко та не виражено звичайною прозаїчною мовою, що він врешті-рештopився в ознаках і став зображати настання кінця історії в дусі найчистішої міфології. Тому, хоча Вл. Солозив і є для нас насамперед предметом академічного вивчення, проте його життя і творчість цікавлять сучасного читача вже далеко не просто в академічному сенсі, а й у сенсі переживання кінця одних історичних періодів і настання нових, ще небувалих часів.

У перший том творів російського філософа-ідеаліста входять долучна праця за етикою «Оправдою добра. Економічна філософія і праці з теорії пізнання «Критика миттєвих почав» і «Теоретична філософія».

У другій том Сочиньок Вл. Сололов'яна увійшли його роботи з теорії пізнання, етики й естетики. Серед них — «Критіс західної філософії», «Три розмови», «Смисл любові», «Три мовлення в пам'ять Достоєвського», що характеризують еволюцію філософських поглядів філософа.

Для філософів і істориків культури.

Про авторе. Володимир Сергеєвич Соловів (1853- 1900) — російськийрегулятор, містик, поет і публіцист, літературний критик, викладач; почесний академік Імператорської Академії наук із розряду витонченої словесності (1900). Стояв біля джерел російського «SQED-виродження» початку XX століття. Оказав вплив на людську філософію Ніколая Бердова, Сергія Булгакова, Сергія й Євгенія Трубецьких, 192 Флоренського, Насіння Франка, а також на творчість поетів-символістів - Андрея Білого, Олександра Блока та інших. Володимир Соловой є однією з центральних фігур у російській філософії XIX століття як за своєю науковою вкладкою, так і за впливом, що налаштовував ним на погляди вчених та інших представників творчої інтелігенції. Він заснував напрямок, відомий якнська філософія. Володимир Солом'яннемостив проти поділу Церкви на католічність і православ'я й затверджував ідеї екуменізму. Він розробив новий підхід до дослідження людини, яка стала переважною в російській філософії і психології кінця XIX — початку XX століття. На філософію Солов'яна справили великий вплив ідеї російського священного мислителя Миколи Федорова. Соловой вважав Федорова своїм «учителем і батьком духів»,зивав геніальним мислителем.

Тираж 40 000 екз.

Докладніше: http://bookitoria.com.ua/