Арнольд В. Теорія катастроф (б/у).

   1983 р. 80 с. М'яка видавальна обкладинка, звичайний формат.

Математичний опис катастроф — скачкоподібних змін, що виникають у формі раптової відповіді системи на плавну зміну зовнішніх умов, дається теоріями особливостей та біфуркацій. Їх застосування до конкретних завдань у різних галузях науки викликало багато полеміок. У книзі розповідається про те, що таке теорія катастроф і чому вона викликає такі суперечки. Викладені результати математичних теорії особливостей і біфуркацій. Нове видання доповнене оглядом недавніх досягнень теорії перестроїв, бібліографією і задачником.

Про автора: Володимир Ігрович Арнольд (12 червня 1937, Одеса — 3 червня 2010, Париж) — радянський і російський математик, автор робіт у галузі топології, теорії диференціальних рівнянь, теорії особливостей гладких відбиттях і теоретичної механіки. Один із найбільших математиків XX століття. Академик АН СРСР (РАН, з 1990, член-корреспондент із 1984), іноземний член Національної АН США (1983), Французької АН (1984), Лондонського королівського суспільства (1988), Національної академії деї Лінчеї (1988), американської академіки мистецтв і наук (1987), Американського філософічного суспільства (1990), Європейської академії (1991), доктор фізико-математичних наук (1963), головний науковий співробітник Математичного інституту імені В. А. Склова РАН, професор МГУ та Університету Париж-Дофін. Лауреат багатьох нагород, Ленінської премії (1965), премії Крафорда (1982), премії Вольфа (2001), премію РФ (2007), премії Шао (2008). Бувши ще 20-річнимником Андрія Ніколаєвича Колгорова в Московському державному університеті, 1957 року Арнольд показав, що будь-яка безперервна функція декількох змінних може бути представлена у формі комбінації кінцевої кількості функцій від двох змінних, у такий спосіб розв'язавши 13-річну проблему Гільберта. Співавтор теореми Колгорова — Арнольда — Мозера про стабільність інтегруваних гомільтонових систем. Розвив математику (теорія динамічних систем, теорія катастроф, топологію, алгебраїчну геометрію), класичну механіку та теорію сингулярності. В. І. Арольд випустив понад 400 статей і велику кількість підручників і монографій. Понад тридцять його книг були багаторазово перевидані та переведені багатьма мовами світу. В. І. Арнольд відомий своїм ясним стилем викладу, що майстерно комбінує математичну строгість і фізичну інтуїцію, а також простим і реалістичним стилем викладання. В. І. Арнольд був відомим критиком наявних усередині XX століття спроб створити замкнуте викладення математики в суворій аксіоматичній формі з високим рівнем абстракції. Він був глибоко переконаний, що цей підхід — відомий переважно завдяки активності французької школи Миколи Бурбакі — зробив несприятливий вплив на викладання математики спочатку у Франції, а потім і в інших країнах. Станом на 2009 рік мав найвищий індекс цитування серед російських учених.

Докладніше: http://bookitoria.com.ua/