Казки адигських народів (б/у).

М., Наука, 1978 р., 406 с. Палітурка/плетення: твердий, формат: збільшений.

Складання, вступять.таблика та примітки А.І. Яскраво-червоний. Серія: Казки та міфи народів Сходу.

Збірник знайомить із казковим епосом народів адигейської мовної групи, які проживають у центральній частині Північної Кавказа. Багато текстив публікуються вперше. Тексти супроводжуються передмовиками та примітками.

Адигейські казки. До адигської мовної сім'ї належать кабардинці, адигейци, кресси. Кабардинці живуть у центральній частині Північного Кавказа по річках Малку, Баксасу та Тереку (на території Кабардино-Балкарської АССР). Невелика їхня частина проживає також в Адигейській автономній зоні та в Моздоні та його околицях. Збирачне найменування всіх цих народів — рисеси, або адиги (адиге). Черкеси — іномовний етнонім, а адигі — самоназвання народів цієї групи. В адигському фольклорі, як і в фольклорі всякого народу, народна проза розділяється на оповідання, реальність змісту яких визнаються безперечною (показання, традиції) і на оповідання художньо підкресленої ірреальності, і ця область представляє чималу цікавість не тільки для фольклористів, а й для дослідників молодих національних літер. В адигському фольклорі є казки про тварин, чарівні, авантюрні, побутові, анекдоти, небулиці. Казкові теми, загальні для казок усіх народів світу — добування нареченої, боротьба з чудовиськами, перемога соціально зубожального героя над представниками керівних класів, змагання в хитрості та спритності, мудрості та винахідливості, теми вірності та вірності, Насиченість і ін., - в адигській казці нерідко отримують своєрідне художнє рішення (найяскравіше об'єм адигської казки зі світом проявляється в чарівному казковому епосі). Цю книгу склали казки, зафіксовані в різних адигських народів упродовж останнього століття. Складач прагнув відібрати казки з найхарактернішими для адигського фольклору сюжетами. Чимале місце в книзі займають тексти, записані у 30-60-ті роки XX в. Багато з них друкуються в перекладі російською мовою вперше. Перекладники прагнули максимально точно передати вміст оригіналу, не допускаючи жодного втручання. У довідниках наводяться відомості про виконавців казок, місце та час запису. Тут же дається пояснення малозрозумілих місць, деталей і епізодів, різних звичаїв, що позначилися в казках (в перекладі позначені цифрою). Слова, залишені без переведення (етнографічні та побутові реалії, географічні назви), пояснені в словник.

Докладніше: http://bookitoria.com.ua/